Будучи журналістом, я мав можливість спілкуватися зі знаменитостями, поряд з якими почував себе просто порошинкою. Я брав інтерв’ю у двох президентів Сполучених Штатів, учасників рок-гурту «U2», лауреатів Нобелівської премії, телезірок і олімпійських чемпіонів. Хоча я завжди заздалегідь ретельно продумував свої питання, ніколи не міг побороти до кінця нервозність, а вночі напередодні інтерв’ю рідко вдавалося нормально заснути. Я насилу міг уявити собі щиру, взаємну дружбу з цими людьми.
У молитві я наближаюся до Творця усього, тобто до Того, поряд з Ким я почуваю себе несумірно крихітним. Що я ще можу, окрім як перебувати в безмовності, у такій присутності? І як я можу бути упевненим у тому, що сказане мною важливе для Бога? Відступаючи назад і дивлячись на загальну картину, я взагалі починаю дивуватися, як такий великий, незбагненний Бог стурбувався таким нікчемним експериментом, як планета Земля.
Бог, не пов’язаний нашими критеріями часу, здатний спілкуватися з кожною людиною на землі. У Бога для кожного з нас є, у буквальному розумінні, весь час у всесвіті. Популярне питання: «Як Бог може чути одночасно мільйони молитов?» – видає нашу нездатність мислити у відриві від часу. Знаходячись у його пастці, я не можу осягнути нескінченність. Як це не парадоксально, близькість з Богом можлива саме завдяки цій непіддатливій осмисленню дистанції між Ним і людством.
Ісус, прийнявши обмеження в часі, щоб жити на цій планеті, краще, ніж хтось інший, розумів величезну різницю між Богом і людськими істотами. Не викликає сумнівів, що Він усвідомлював велич Отця і іноді роздумував про загальну перспективу, згадуючи з ностальгією про «славу, яку Я мав у Тебе раніше буття світу». Та все ж, Ісус не ставив під сумнів особисту зацікавленість Бога в таких дрібницях, як турбота про горобців або кількість волосся в нас на голові.
Що ще важливе, Ісус досить високо цінував молитву, щоб приділяти їй по багато годин. Якби мене попросили відповісти на питання: «Навіщо молитися?» однім реченням, то я сказав би: «Бо так чинив Ісус». Він перекинув міст над прірвою між Богом і людьми. Виявившись на землі, Він став уразливим, як ми уразливі; був знедолений, як відкидають нас; і пройшов через випробування, як проходимо через них і ми. І щоразу Його реакцією була молитва.
З книги
Будучи журналістом, я мав можливість спілкуватися зі знаменитостями, поряд з якими почував себе просто порошинкою. Я брав інтерв’ю у двох президентів Сполучених Штатів, учасників рок-гурту «U2», лауреатів Нобелівської премії, телезірок і олімпійських чемпіонів. Хоча я завжди заздалегідь ретельно продумував свої питання, ніколи не міг побороти до кінця нервозність, а вночі напередодні інтерв’ю рідко вдавалося нормально заснути. Я насилу міг уявити собі щиру, взаємну дружбу з цими людьми.
У молитві я наближаюся до Творця усього, тобто до Того, поряд з Ким я почуваю себе несумірно крихітним. Що я ще можу, окрім як перебувати в безмовності, у такій присутності? І як я можу бути упевненим у тому, що сказане мною важливе для Бога? Відступаючи назад і дивлячись на загальну картину, я взагалі починаю дивуватися, як такий великий, незбагненний Бог стурбувався таким нікчемним експериментом, як планета Земля.
Бог, не пов’язаний нашими критеріями часу, здатний спілкуватися з кожною людиною на землі. У Бога для кожного з нас є, у буквальному розумінні, весь час у всесвіті. Популярне питання: «Як Бог може чути одночасно мільйони молитов?» – видає нашу нездатність мислити у відриві від часу. Знаходячись у його пастці, я не можу осягнути нескінченність. Як це не парадоксально, близькість з Богом можлива саме завдяки цій непіддатливій осмисленню дистанції між Ним і людством.
Ісус, прийнявши обмеження в часі, щоб жити на цій планеті, краще, ніж хтось інший, розумів величезну різницю між Богом і людськими істотами. Не викликає сумнівів, що Він усвідомлював велич Отця і іноді роздумував про загальну перспективу, згадуючи з ностальгією про «славу, яку Я мав у Тебе раніше буття світу». Та все ж, Ісус не ставив під сумнів особисту зацікавленість Бога в таких дрібницях, як турбота про горобців або кількість волосся в нас на голові.
Що ще важливе, Ісус досить високо цінував молитву, щоб приділяти їй по багато годин. Якби мене попросили відповісти на питання: «Навіщо молитися?» однім реченням, то я сказав би: «Бо так чинив Ісус». Він перекинув міст над прірвою між Богом і людьми. Виявившись на землі, Він став уразливим, як ми уразливі; був знедолений, як відкидають нас; і пройшов через випробування, як проходимо через них і ми. І щоразу Його реакцією була молитва.
